Сталося це 2 роки тому на Івана Купала(6-7 липня) вже пройшло 4 дні після дня мого народження. Був вечір ми (я, Нікіта, Олексій, Маріна і Атос) гуляли в хаті, хотіли шашлик пожарить. Настала ніч я і Маріна заснули, а Нікіта і Льоша втекли. І от я прокинулась, дивлюсь нікого немає, бужу Маріну. На годиннику 4 утра в хаті нікого тільки я, Маріна і Атос, ну що ж ми пішли їх шукати. Село невелике і на те щоб обійти його у нас пішло хвилин 30 не більше, але ми не знайшли Нікіту з Льошей. Пішли по другому кругу, зустріли якогось чувака, спочатку, здалеку думали, що то Нікіта, але виявилося, що не він. Отже, це неважливо. Ми вирішили повернутися додому і по дорозі назад зустріли Льошину бабушку і вона була злою оскільки Льоша не відпрошувався у неї. І ось вона розлючена немов ЦЕРБЕР іде з нами. Але ж потрібно попередити друга і я трохи пришвидшуюсь, захожу в хату і кажу: “Льоша, іде твоя смерть, тікай!” Він зрозумів, що за ‘’смерть’’ іде і бігом тікати, але його бабушка вже була тут і добряче влетіло. Але все ж таки на наступний день він вийшов гляти.