Сталося це 2 роки тому на Івана Купала(6-7 липня) вже пройшло 4 дні після дня мого народження. Був вечір ми (я, Нікіта, Олексій, Маріна і Атос) гуляли в хаті, хотіли шашлик пожарить. Настала ніч я і Маріна заснули, а Нікіта і Льоша втекли. І от я прокинулась, дивлюсь нікого немає, бужу Маріну. На годиннику 4 утра в хаті нікого тільки я, Маріна і Атос, ну що ж ми пішли їх шукати. Село невелике і на те щоб обійти його у нас пішло хвилин 30 не більше, але ми не знайшли Нікіту з Льошей. Пішли по другому кругу, зустріли якогось чувака, спочатку, здалеку думали, що то Нікіта, але виявилося, що не він. Отже, це неважливо. Ми вирішили повернутися додому і по дорозі назад зустріли Льошину бабушку і вона була злою оскільки Льоша не відпрошувався у неї. І ось вона розлючена немов ЦЕРБЕР іде з нами. Але ж потрібно попередити друга і я трохи пришвидшуюсь, захожу в хату і кажу: “Льоша, іде твоя смерть, тікай!” Він зрозумів, що за ‘’смерть’’ іде і бігом тікати, але його бабушка вже була тут і добряче влетіло. Але все ж таки на наступний день він вийшов гляти.

Сталося це давно приблизно 4 роки тому ми були іще малі. Я, Нікіта, Атос і наш друг Олексій(9 років було) пішли гуляти в кар’єр. 

Три веселих друга вирішили там пострибати зі схилів. ну подурачитися одним словом. Не пам’ятаю як довго ми там були, але сталося там ось що. У мене був з собою Атосовий 5-ти метровий поводок і нам спало на думку, що можна використовувати його щоб залазити на схили(3-4 метри). 

Спочатку ми зачепили поводок за дерево, але так було незручно і я залізла перша і відчепила його. Тримаю поводок міцно, а для надійності ще й до Атосика причепила і ось заліз Нікіта. Олексій щось почав над нами сміятися і мій брат почав його лякати, що зараз на нього обрив упаде, але мабуть мало налякав і коли Льоша майже заліз, гарний шмат землі і піска падає і друг разом з ним. Ми швиденько спустилися і допомогли Льоші вилізти. Але не вдалося врятувати взуття і друг 30 хвилин намагався його відкопати, але марно, додому пішов босим і невеселим, а потім іще і получив від бабушки. Ось така історія. 

Це сталося минулого літа в селі у бабушки,  ми (Нікіта, я, Катя, Маріна, Атос) вирішили піти ввечері в ліс, шашличок пожарити. 

Отже, спочатку ми знайшли гарне місце, потім розпалили багаття. Було вже пізно, але ніхто не хотів спати і ми розповідали різні історії, жарили шашлик, було досить весело. Потім Маріна захотіла спати і ми почали вирішувати хто її проведе, нас було четверо і ніхто не хотів проводити її один чи залишатися в лісі, фортуна була не намоєму боці і вирішили, що з Атосом не так страшно.

І в лісі залишиться його господарка тобто я. Нікіта і Катя поїхали і їх не було хвилин 15, зі мною нічого не сталося. Далі ми сиділи, знову почали щось розповідати одне одному, палити багаття. Якось непомітно ми заснули. 

Першою прокинулась я на годиннику 6 годин ранку, трохи прохолодно, Атос замість подушки. Далі розплющила очі Катя, а за нею Нікіта. Отже прокинулись усі пора додому. Катя поїхала до себе, а ми до себе. Бабушка вже випускала курей і тут ми заходимо, вона подивилася на нас і сказала: “Альона, Нікіта, а де це ви були?” Ми сказали, що гуляли з Катьою. І бабушка сказала нам іти спати. Добре погуляли і відсипалися до двух годин дня.

Це було літо 2013 року ми поїхали в ліс я, Нікіта, Катя і Атос. У нас була бутилка кока-коли, камера і кубики на телефоні. Ми вирішили грати на бажання і перше було таке: той у кого випаде найменша кількість очків буде показувати бомжа, програв Нікіта. Відео додам пізніше. Потім бажання що потрібно було зобразити конфлікт сторонників двух різних політичних сторін, Вийшло чи ні незнаю, але відео є і воно також буде пізніше.

Перша гра:

https://www.youtube.com/watch?v=lrheIuPZ8jg&feature=youtu.be

Друга гра:

https://www.youtube.com/watch?v=IDro6C_MWJw&feature=youtu.be

Отже, на цей раз нас було десь 10 чоловік не буду перелічати всіх, але головними були я , Атос, Маріна і Нікіта.

Ми ходили гуляли і десь о сьомій годині ми побачили як на нас насувається величезна чорна хмара. Ну ми якось не звернули на неї уваги, але раптом піднявся сильний вітер ми вирішили що потрібно розходитись. Але тут сталося непередбачене(Атос дуже не любить собак і якщо він побачить її то відразу починає гарчати і рватися. Потім підбігає і якщо собака сдається то він її не трогає,  а якщо починає оказувати супротив то може початися бійка і тоді потрібно рятувати бідну собачкувід Атоса) і от поряд пробігає пес і Атос біжить за ним, а Маріна, Нікіта і іще декілька чоловік біжать за Атосиком. Вони його спіймали через 15 хв. ,але вже почалася гроза. Грім, блискавки, сильний ураганний вітер і дорога додому була не такою веселою як в минулий раз. У нашого друга піднялася температура і його наказала бабушка.

Я не знаю чи чули ви про таке явище чи ні, але я запам’ятала назавжди. Сталося це в 2012 році десь в кінці серпня. Учасниками цієї історії будуть мій брат Нікіта, наш друг, і мій собака Атос

.

Отже, ми вирішили піти купатися, але наш друг дуже опирався і аргументував це тим, що у нього сьогодні нещасливий день і що сьогодні буде дощ. На небі не було ні хмаринки і ми все таки його вмовили. Прийшли на озеро, навіть встигли десь хвилин 20 покупатися( було десь 18 годин). І тут почався дощ спочатку слабкий, а потім немов хтось з відра лл’є, загримів грім, замиготіла блискавка. Ми вийшли з води, але Атос ні, як я цого не звала він не виходив, прийшлося витягати його силою і вчасно. Десь через 5 хвилин в озеро вдарила блискавка. Ну добре що все закінчилось без жертв, Додому ми прийшли повністю мокрими, але нам було весело.

Отже, розповім історію яка сталася 05.07.11 р.. Це був день після дня мого народження мій брат(молодший мене на рік, йому було тоді 13) Нікіта з нашим другом ( не буду казати його ім’я, але йому було 10 років) пішли на рибалку. Ось я вже піймала десь 10 маленьких карасів і почула дикий чи цебув крик чи сміх я так і не зрозуміла, але побачила як до мене біжить мій брат з дуже незрозумілим виразом обличчя і зове мане за собою. Я пішла і побачила таку картину: наш друг підпалив суху траву  біля озера і вона почала досить гарно горіти. І хоч ця трава горіла біля озера неподалік був ліс десь 500 метрів. Ну що ж потрібно виправляти помилки ніколи було розбиратися навіщо вони це зробили, ми почали гасити полум”я. В нас це вийшло і досить швидко, встигла згоріти галявина десь 3 на 3 метри. І потім  я спитала хто з них і навіщо підпалив траву? А мені відповідь:”Вона сама загорілась”. Так це був дуже странний день. З тих пір я завжди їжжу з ними на рибалку

Вітаємо вас на «Це я». Це ваш перший запис, для зразку. Ви можете його відредагувати, видалити, зробити приватним (таким, що знати про нього і побачити можете тільки ви), або закрити паролем. Після цього наповнюйте свій сайт!

Вы можете організувати його у вигляді блогу (щоденник, журнал — при цьому записи розташовуються за датою їх створення — найсвіжіші вище, їх можливо згрупувати по категоріях (рубриках), додати тегі; або як сукупність сторінок — які не впорядковуються по датах; або використовувати і сторінки, і записи одночасно. Можна додати зображення, завантажуючи їх в блог з свого комп’ютера або за допомогою тега зображення IMG (якщо воно вже в інтернеті), або легко розмістити відразу декілька зображень — галерею. Плагіни (доповнення) розширюють можливості вашого сайту, наприклад, дозволяють легко встроїти відео, музыку, створити опитування, анкету або контактну форму.

Якщо у вас вже є блог в іншому сервісі, ви можете перенести його записи в ваш новий блог в «Це я» в розділі “Інструменти” — “Імпорт” за допомогою файла експорту або будь-якого файлу формата RSS 2.0.

На вашій головній сторінці, за замовчуванням, будуть відображатися декілька самих свіжіх записів. Але якщо вам потрібно, щоб головна сторінка мала постійний зміст, ви можете настроїти це, призначивши одну з сторінок початковою.

Приємного блогінгу!